Притча, над змістом якої я думаю вже декілька днів… У далекому селищі жив талановитий майстер, який створював дивовижні дзеркала. Одне з них він подарував своєму найкращому другові та братові, яких любив понад усе. Одного разу на селище напали розбійники. Вони пограбували будинок майстра, розбили його інструменти та сильно поб или його. Коли вороги пішли, майстер […]
Петрик ще дрімав, коли почув голос тата. Той щойно повернувся з роботи й тримав у руках великий букет яскравих квітів. Від них тягнуло теплом і солодким ароматом. — Прокидайся, козаче, сьогодні ж у мами свято! Скоро гості приїдуть, — батько обережно поклав квіти на стіл. Петрик потягнувся й позіхнув. Увесь дім уже гудів: на кухні […]
Люба давно не бачилася з подругою юності — Тамарою. Колись вони разом навчались у технікумі, потім життя розвело кожну в свій бік: одна — у село, ростити дитину, інша — у великі міста, за чоловіками й новими можливостями. Але після всього пережитого, після розлучення й кількох років у самотності, Тамара подзвонила першою. — Любо, я […]
Марія встигла зварити борщ і накрити на стіл ще до того, як мала прийти Ганнуся зі школи. Сьогодні якраз вівторок — день, коли вчителька Лариса Миколаївна просить приносити щось до спільного столу для дітей із багатодітних сімей. Марія завжди давала, хоч і сама ледь зводила кінці з кінцями. Така вже вона була — як бачила […]
Село Липова, сховане серед лісів і полів, жило тихим, розміреним життям. Тут усе було як на долоні — хто з ким свариться, хто кому привіз картоплі мішок, а хто вночі тихцем плаче у подушку. І серед цього всього — Галина. Жінка з добрими очима, але завжди трохи затиснутим ротом, ніби боялася, що з нього вирвуться […]
Хата стояла на узліссі, стара, побита вітрами, мов сама доля цієї жінки. Там жила Ліда. Колись у селі її називали красунею. Довга коса, ясні очі, дзвінкий сміх — парубки обертались, старші жінки заздрили. Але те було давно. Ще до того, як Віктор, її чоловік, не поїхав на заробітки й не повернувся. Просто зник — як […]
Після другої ночі село Калинове затихало остаточно. Навіть пси вже не гавкали, наче й їм набридли людські клопоти. За вікном хтось поволі йшов. Чути було, як рипить сніг під ногами. Вікна в будинку тьмяно жевріли — Оксана не спала. Вона сиділа на табуретці біля дверей і слухала. Серце в грудях калатало так голосно, що здавалося, […]
Село потопало в тиші, такій густій, що здавалося — вона має вагу. Вже після восьмої, коли телевізори в хатах говорили впівголоса, а собаки дрімали біля воріт. Ірина сиділа на лавці під вишнею. Її пальці нервово стискали край хустки, що лежала на колінах. В хаті було душно — не від спеки, від думок. Сьогодні вона знову […]
Після похорону Марія довго сиділа на лавці біля старої хати. Сусіди вже розійшлися, син із невісткою поспішали назад у місто, ще лишилася Галина — подруга ще зі школи, яка мовчки поклала руку їй на плече. Але тепер і Галя пішла. Марія залишилася сама. Вперше за 52 роки. Із чоловіком вони прожили непросто — сварилися, мирилися, […]
Марія Петрівна прокинулась ще до світанку. У кімнаті тихо, тільки десь за стіною хтось засапано хропе — то старий Джузеппе, хазяїн дому, де вона вже третій рік прибирає, варить і мовчки живе. Італія була теплою, яскравою, а для неї — ніби іншим виміром, де вона залишилась нічиєю. Не своя, не чужа. Просто потрібна. На кухні […]