Uncategorized Hello world! 22 Вересня, 2024 Welcome to WordPress. This is your first post. Edit or delete it, then start writing! admin Website https://poglyad.biz.ua Read more articles Next Postwqwq One thought on “Hello world!” Hi, this is a comment. To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard. Commenter avatars come from Gravatar. Відповісти Залишити відповідь Скасувати коментарВаша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *Коментар * Ім'я * Email * Сайт Зберегти моє ім'я, e-mail, та адресу сайту в цьому браузері для моїх подальших коментарів. You May Like Марія встигла зварити борщ і накрити на стіл ще до того, як мала прийти Ганнуся зі школи. Сьогодні якраз вівторок — день, коли вчителька Лариса Миколаївна просить приносити щось до спільного столу для дітей із багатодітних сімей. Марія завжди давала, хоч і сама ледь зводила кінці з кінцями. Така вже вона була — як бачила чужу біду, то своїй на хвильку очі закривала. Марія Петрівна прокинулась ще до світанку. У кімнаті тихо, тільки десь за стіною хтось засапано хропе — то старий , хазяїн дому, де вона вже третій рік прибирає, варить і мовчки живе. Італія була теплою, яскравою, а для неї — ніби іншим виміром, де вона залишилась нічиєю. Не своя, не чужа. Просто потрібна. Люба давно не бачилася з подругою юності — Тамарою. Колись вони разом навчались у технікумі, потім життя розвело кожну в свій бік: одна — у село, ростити дитину, інша — у великі міста, за чоловіками й новими можливостями. Але після всього пережитого, після розлучення й кількох років у самотності, Тамара подзвонила першою.
Hi, this is a comment. To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard. Commenter avatars come from Gravatar. Відповісти
Марія встигла зварити борщ і накрити на стіл ще до того, як мала прийти Ганнуся зі школи. Сьогодні якраз вівторок — день, коли вчителька Лариса Миколаївна просить приносити щось до спільного столу для дітей із багатодітних сімей. Марія завжди давала, хоч і сама ледь зводила кінці з кінцями. Така вже вона була — як бачила чужу біду, то своїй на хвильку очі закривала.
Марія Петрівна прокинулась ще до світанку. У кімнаті тихо, тільки десь за стіною хтось засапано хропе — то старий , хазяїн дому, де вона вже третій рік прибирає, варить і мовчки живе. Італія була теплою, яскравою, а для неї — ніби іншим виміром, де вона залишилась нічиєю. Не своя, не чужа. Просто потрібна.
Люба давно не бачилася з подругою юності — Тамарою. Колись вони разом навчались у технікумі, потім життя розвело кожну в свій бік: одна — у село, ростити дитину, інша — у великі міста, за чоловіками й новими можливостями. Але після всього пережитого, після розлучення й кількох років у самотності, Тамара подзвонила першою.
Hi, this is a comment.
To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard.
Commenter avatars come from Gravatar.