Uncategorized wqwq 22 Вересня, 2024 wqwqdadaasdasdasd admin Website https://poglyad.biz.ua Read more articles Previous PostHello world!Next PostОлена поверталась додому пізно. День був виснажливий — на роботі затрималась, ще й автобус запізнився. Втома сиділа на плечах, як важке мокре пальто. Осінній дощ сіяв дрібно, як манна крупа, і вона притискала до себе стару куртку, ніби вона могла захистити не лише від холоду, а й від усього світу. Залишити відповідь Скасувати коментарВаша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *Коментар * Ім'я * Email * Сайт Зберегти моє ім'я, e-mail, та адресу сайту в цьому браузері для моїх подальших коментарів. You May Like Надя йшла дорогою з райцентру, обгорнувшись у хустку. Тепер усе — сама. Сусіди лише перешіптувались: “Вернувся з тюрми, знову гуляє, та ще й руку підняв…” Вона мовчала. А що казати? Що боялась ночі більше за темряву? Що син ховався під ліжком, коли батько кричав? Що одного вечора вона просто зібрала речі й пішла? Село Липова, сховане серед лісів і полів, жило тихим, розміреним життям. Тут усе було як на долоні — хто з ким свариться, хто кому привіз картоплі мішок, а хто вночі тихцем плаче у подушку. І серед цього всього — Галина. Жінка з добрими очима, але завжди трохи затиснутим ротом, ніби боялася, що з нього вирвуться якісь зайві слова. Олена поверталась додому пізно. День був виснажливий — на роботі затрималась, ще й автобус запізнився. Втома сиділа на плечах, як важке мокре пальто. Осінній дощ сіяв дрібно, як манна крупа, і вона притискала до себе стару куртку, ніби вона могла захистити не лише від холоду, а й від усього світу.
Надя йшла дорогою з райцентру, обгорнувшись у хустку. Тепер усе — сама. Сусіди лише перешіптувались: “Вернувся з тюрми, знову гуляє, та ще й руку підняв…” Вона мовчала. А що казати? Що боялась ночі більше за темряву? Що син ховався під ліжком, коли батько кричав? Що одного вечора вона просто зібрала речі й пішла?
Село Липова, сховане серед лісів і полів, жило тихим, розміреним життям. Тут усе було як на долоні — хто з ким свариться, хто кому привіз картоплі мішок, а хто вночі тихцем плаче у подушку. І серед цього всього — Галина. Жінка з добрими очима, але завжди трохи затиснутим ротом, ніби боялася, що з нього вирвуться якісь зайві слова.
Олена поверталась додому пізно. День був виснажливий — на роботі затрималась, ще й автобус запізнився. Втома сиділа на плечах, як важке мокре пальто. Осінній дощ сіяв дрібно, як манна крупа, і вона притискала до себе стару куртку, ніби вона могла захистити не лише від холоду, а й від усього світу.
