Марія Петрівна прокинулась ще до світанку. У кімнаті тихо, тільки десь за стіною хтось засапано хропе — то старий Джузеппе, хазяїн дому, де вона вже третій рік прибирає, варить і мовчки живе. Італія була теплою, яскравою, а для неї — ніби іншим виміром, де вона залишилась нічиєю. Не своя, не чужа. Просто потрібна.
На кухні вона розставила тарілки, як завжди, поставила каву, підсмажила хліб. Все — мов по нотах. Робота — це те, що тримало. Бо як тільки зупинялася — думки про сина починали колоти серце, ніби дрібні шпильки.
Він давно не дзвонив. Востаннє — на Великдень. Сказав, що все добре, працює, має якісь справи. Внучка, Катруся, вже в підлітки пішла, але вона й не пам’ятає, коли востаннє чула її голос.
— Мамо, ну не починай. У нас свої справи, — казав син, і в голосі було не грубість, а… байдужість. А може, втома?
В обід, коли всі пішли по своїх справах, Марія Петрівна вийшла на балкон і сіла на пластиковий стілець. Звідти видно було шматок моря. Вона розгорнула листа — старого, ще з дому. Її сусідка, Галя, писала:
«А я знову посадила помідори на твоїй грядці. Може, колись приїдеш і скуштуєш свої. Писала б частіше, але руки не доходять. Село без тебе — глухе…»
І вона заплакала. Беззвучно, обережно, щоб ніхто не почув. Бо жінкам її віку не личить жалітись. Вони — як стара груша під хатою: і в спеку, і в дощ стоять, і плоди дають, навіть коли гілля тріщить.
Увечері зателефонувала сусідка Галя. Вперше за довгий час.
— Маріє, а чуєш? А в мене ж твоя Катруся в магазині працює. Гарна така дівчина виросла. Ввічлива. Все питає, як ти там. Сказала, що скоро напише сама.
І тоді Марія Петрівна вперше за багато днів усміхнулась. Бо навіть у чужій хаті, за тисячі кілометрів від дому, можна раптом відчути себе потрібною. Рідною. Живою.
Ця історія — про багатьох із нас. Про матерів, які мовчки їдуть на заробітки, лишаючи серце вдома. Про силу жінки, яка не ламається, навіть коли все тріщить.
⠀
Якщо у вас мама або подруга за кордоном — просто подзвоніть. Одне слово може зігріти більше, ніж ти думаєш.
⠀
Напишіть у коментарях, чи торкнулась вас ця історія.
