Притча, над змістом якої я думаю вже декілька днів…
У далекому селищі жив талановитий майстер, який створював дивовижні дзеркала. Одне з них він подарував своєму найкращому другові та братові, яких любив понад усе.
Одного разу на селище напали розбійники. Вони пограбували будинок майстра, розбили його інструменти та сильно поб или його.
Коли вороги пішли, майстер підвівся, обтрусив пил і спокійно сказав:— Це в0роги.
Їхня природа — руйнувати. Мені боляче, але моє серце ціле, бо я знав, чого від них чекати.Наступного дня до майстра прийшли його брат і найкращий друг. Замість допомоги, вони почали звинувачувати майстра у біді, забрали залишки його майна, а наодинці друг сказав слова, які вдарили в саме серце.
У той момент майстер упав на коліна, схопився за груди й закричав від невимовного болю, якого не відчував навіть під ударами розбійників. Він підійшов до свого найкращого дзеркала і побачив, що воно тріснуло навпіл, хоча ніхто його не торкався.Коли його запитали, чому він так сильно страждає через вчинок близьких, якщо вчора витримав напад цілої ватаги ворогів, майстер відповів:
— Коли в тебе стріляє в0рог, ти бачиш його зброю. Твій розум готовий, а на твоїх грудях є щит. Але коли до тебе підходить близька людина, ти сам знімаєш свій щит і відкриваєш їй серце. Ти впускаєш її за межі своєї оборони.Майстер показав на тріснуте дзеркало і додав:
— Зрада близьких б’є у сто разів боляче з трьох причин:Зруйнована безпека.
Чужа людина ранить твоє тіло, а близька — руйнує твій безпечний світ, де ти почувався захищеним.Ефект несподіванки. Від ворога ти чекаєш удару, тому групуєшся. Від рідних ти чекаєш обіймів, тому удар стає підступним пострілом у спину.Знецінення любові.
Близька людина знає всі твої слабкі місця та секрети. Коли вона робить тобі погано, вона свідомо б’є туди, де болить найбільше, використовуючи твою ж довіру проти тебе.
Рана від чужого — це просто подряпина на шкірі, яка швидко заживе. Зрада близького — це 0трута, яку тобі підлили у чашу з водою ті, з чиїх рук ти готовий був пити наосліп.
