Uncategorized Hello world! 22 Вересня, 2024 Welcome to WordPress. This is your first post. Edit or delete it, then start writing! admin Website https://poglyad.biz.ua Read more articles Next Postwqwq One thought on “Hello world!” Hi, this is a comment. To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard. Commenter avatars come from Gravatar. Відповіcти Залишити відповідь Скасувати коментарВаша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *Коментар * Ім'я * Email * Сайт Зберегти моє ім'я, e-mail, та адресу сайту в цьому браузері для моїх подальших коментарів. You May Like Марія Петрівна прокинулась ще до світанку. У кімнаті тихо, тільки десь за стіною хтось засапано хропе — то старий , хазяїн дому, де вона вже третій рік прибирає, варить і мовчки живе. Італія була теплою, яскравою, а для неї — ніби іншим виміром, де вона залишилась нічиєю. Не своя, не чужа. Просто потрібна. Село Липова, сховане серед лісів і полів, жило тихим, розміреним життям. Тут усе було як на долоні — хто з ким свариться, хто кому привіз картоплі мішок, а хто вночі тихцем плаче у подушку. І серед цього всього — Галина. Жінка з добрими очима, але завжди трохи затиснутим ротом, ніби боялася, що з нього вирвуться якісь зайві слова. Олена поверталась додому пізно. День був виснажливий — на роботі затрималась, ще й автобус запізнився. Втома сиділа на плечах, як важке мокре пальто. Осінній дощ сіяв дрібно, як манна крупа, і вона притискала до себе стару куртку, ніби вона могла захистити не лише від холоду, а й від усього світу.
Hi, this is a comment. To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard. Commenter avatars come from Gravatar. Відповіcти
Марія Петрівна прокинулась ще до світанку. У кімнаті тихо, тільки десь за стіною хтось засапано хропе — то старий , хазяїн дому, де вона вже третій рік прибирає, варить і мовчки живе. Італія була теплою, яскравою, а для неї — ніби іншим виміром, де вона залишилась нічиєю. Не своя, не чужа. Просто потрібна.
Село Липова, сховане серед лісів і полів, жило тихим, розміреним життям. Тут усе було як на долоні — хто з ким свариться, хто кому привіз картоплі мішок, а хто вночі тихцем плаче у подушку. І серед цього всього — Галина. Жінка з добрими очима, але завжди трохи затиснутим ротом, ніби боялася, що з нього вирвуться якісь зайві слова.
Олена поверталась додому пізно. День був виснажливий — на роботі затрималась, ще й автобус запізнився. Втома сиділа на плечах, як важке мокре пальто. Осінній дощ сіяв дрібно, як манна крупа, і вона притискала до себе стару куртку, ніби вона могла захистити не лише від холоду, а й від усього світу.
Hi, this is a comment.
To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard.
Commenter avatars come from Gravatar.