Uncategorized Hello world! 22 Вересня, 2024 Welcome to WordPress. This is your first post. Edit or delete it, then start writing! admin Website https://poglyad.biz.ua Read more articles Next Postwqwq One thought on “Hello world!” Hi, this is a comment. To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard. Commenter avatars come from Gravatar. Відповісти Залишити відповідь Скасувати коментарВаша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *Коментар * Ім'я * Email * Сайт Зберегти моє ім'я, e-mail, та адресу сайту в цьому браузері для моїх подальших коментарів. You May Like Марія встигла зварити борщ і накрити на стіл ще до того, як мала прийти Ганнуся зі школи. Сьогодні якраз вівторок — день, коли вчителька Лариса Миколаївна просить приносити щось до спільного столу для дітей із багатодітних сімей. Марія завжди давала, хоч і сама ледь зводила кінці з кінцями. Така вже вона була — як бачила чужу біду, то своїй на хвильку очі закривала. Олена поверталась додому пізно. День був виснажливий — на роботі затрималась, ще й автобус запізнився. Втома сиділа на плечах, як важке мокре пальто. Осінній дощ сіяв дрібно, як манна крупа, і вона притискала до себе стару куртку, ніби вона могла захистити не лише від холоду, а й від усього світу. Надя йшла дорогою з райцентру, обгорнувшись у хустку. Тепер усе — сама. Сусіди лише перешіптувались: “Вернувся з тюрми, знову гуляє, та ще й руку підняв…” Вона мовчала. А що казати? Що боялась ночі більше за темряву? Що син ховався під ліжком, коли батько кричав? Що одного вечора вона просто зібрала речі й пішла?
Hi, this is a comment. To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard. Commenter avatars come from Gravatar. Відповісти
Марія встигла зварити борщ і накрити на стіл ще до того, як мала прийти Ганнуся зі школи. Сьогодні якраз вівторок — день, коли вчителька Лариса Миколаївна просить приносити щось до спільного столу для дітей із багатодітних сімей. Марія завжди давала, хоч і сама ледь зводила кінці з кінцями. Така вже вона була — як бачила чужу біду, то своїй на хвильку очі закривала.
Олена поверталась додому пізно. День був виснажливий — на роботі затрималась, ще й автобус запізнився. Втома сиділа на плечах, як важке мокре пальто. Осінній дощ сіяв дрібно, як манна крупа, і вона притискала до себе стару куртку, ніби вона могла захистити не лише від холоду, а й від усього світу.
Надя йшла дорогою з райцентру, обгорнувшись у хустку. Тепер усе — сама. Сусіди лише перешіптувались: “Вернувся з тюрми, знову гуляє, та ще й руку підняв…” Вона мовчала. А що казати? Що боялась ночі більше за темряву? Що син ховався під ліжком, коли батько кричав? Що одного вечора вона просто зібрала речі й пішла?
Hi, this is a comment.
To get started with moderating, editing, and deleting comments, please visit the Comments screen in the dashboard.
Commenter avatars come from Gravatar.